Скажіть, будь ласка, хто із вас ще ані разу не скуштував спиртного?
А хто скуштував хоч би один-два рази?
Я хочу запропонувати вам розмову про те, з чого і коли можуть розпочатися проблеми зі вживанням спиртного та як цього застерегтися.
І поведемо ми мову не про людей, у яких вже розвивається або й сформувалась хвороба під назвою алкоголізм. А про нас з вами, котрі інколи, подекуди, в зв’язку зі святами, традиціями чи обставинами дозволяють собі трохи „вжити”.
Чи не траплялося так з вашими знайомими, що оточуючі вельми дивувались змінам їхньої поведінки опісля деякої дози прийнятого на душу алкоголю?
Чому таке трапляється? І як цьому запобігти?
Етиловий спирт, який є основною складовою кожного алкогольного виробу, є речовиною, що отруює і змінює діяльність всіх органів та систем. Але в найбільшій мірі це стосується функцій головного мозку.
Отруєння мозку алкоголем розрізняють за формами і за ступенями.
Форм розрізняють три:
- Типова (клінічна).
- Атипова.
- Патологічна.
Спочатку я розкажу вам про типову, її ще називають клінічною, форму сп’яніння. А про атипова і патологічна форми поговоримо опісля.
Клінічна форма алкогольного сп’яніння, або, правильніше сказати, отруєння етиловим спиртом розвивається з певною послідовністю змін в поведінці і реакціях.
Той, хто п’є навіть для покращення настрою, сам себе обманює. Стан сп’яніння, зазвичай, триває декілька годин і поділяється, згідно однієї з класифікацій, на 6 етапів або ступенів.
1-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – штучні веселощі, придуркуватість (розмовне – дуркування). На цьому етапі з’являються надмірні збудженість, балакучість, зухвалість або/і нахабність, галасливість, самовпевненість, неадекватні наявній ситуації пустощі або бешкет („дуркування”).
Ну, наприклад, ось така власна поведінка сприймається п’яним як просто жарт:
“Напилися з друзями і став я на тракторі ганяти по полю керівника. Він трохи не лопнув із страху. А я трохи не перекинувся. Назавтра штраф, звільнення з роботи.А робота була добра.” (Зі спогадів питущої людини).
З української народної мудрості:
- На гріш вип’є, а на карбованець галасує.
- Мало чого буває, що п’яний співає.
- Ні рак, ні жаба, а просто п’яний нахаба.
- П’яні та діти нехотя правду скажуть.
- Від п’яного поли вріж, а втікай.
- Гуляй душа в тілі, поки кості цілі.
- Весняний шлях не дорога, а п’яного мова не бесіда.
- Пий, та не вий, а підпивши, колотнечі не починай.
2-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – буйність. Демонструє себе підвищеною дратівливістю, запальністю, розлюченістю, з’являється схильність до скандалів, бійки. Буйність не завжди проявляється в повній красі, – якщо деяких сп’янілих людей не чіпати, вони можуть поводитися більш-менш спокійно.
“В один з прекрасних червневих днів ми з товаришем і сусідом вирішили поїхати на острови і там продовжити в самоті підготовку до іспитів. На човен завантажили їжу, чотири пляшки “б1лого м1цного”. Випили, поїли, трохи щось почитали, поки не закінчилося пійло. Через годину товариш привіз 10 пляшок і двох подруг. І так нам було добре, що виїхали з острова, забувши про подруг. Трохи не врізалися в зустрічний човен, але, видно, Бог милував. Прийшов додому, мати вліпила такий ляпас, що в очах зарябило. Сп’яну, звичайно, я підняв на матір руку. Брат пішов в захист матері. Я на нього з сокирою (попалась під руки). Мати, брат, невістка – хто куди, а я герой – крушу все, що під руку попадеться. Не знаю, чим би це все кінчилося, якби не міліція.” (Зі спогадів питущої людини).
З української народної мудрості:
- Спасибі Богу, що дня доробили та й нікого не побили.
- Нап’ється, так з царями б’ється, а проспиться, так курки боїться.
- Заробив – на хребет і в губу.
- Не бити кума, не пити пива.
- Сьорбне чоловік чарку – наче сказиться.
- Горілка багато шкоди робить: вона і розум затьмарить, і на зле штовхає.
- Де п’ють, там і б’ють.
- Як п’є, то не проливає, як б’є, то добре влучає.
- Лихо горлом влізло.
- Напала брага на ворога.
3-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – паралічність. Збудженість змінюється все зростаючою загальмованістю. Характерними ознаками для цього стану є порушення координації рухівних актів: мови, жестів, ходи.
Анекдотик:
– Чому ви, – запитує суддя у звинуваченого, – шпурнули в голову гостя два келихи?
– Тому, що першим не втрапив.
З української народної мудрості:
- Горілка з ніг людей збиває.
- Прилип, як п’яний до тину.
- У п’яниці коли не очі сині, так спина в глині.
- Ложки до рота не донесе.
- Оре носом.
- У п’яти вступило.
- Язика не поверне, неначе він йому повстяний
- То сторч, то боком, але дійшов.
- Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.
- Казала горілка: “Ой, хто мене займає, – у голову зайду, руки-ноги одберу,так що і додому дороги не знайде.
- До рота не донесе.
4-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – безумство, божевілля. Це стан високого отруєння мозку алкоголем, коли втрачається узгодженість мозкової діяльності, свідомість пригнічена, здатність мислити порушена, а інколи навіть повністю втрачається. Тому божевільно сп’янілий найчастіше не дуже розуміє, що говорить, робить, може бурмотіти всілякі безглуздя та нісенітниці. Власне, ознаки божевілля спостерігаються і в трьох попередніх ступенях, але найбільш яскраво проявляються в четвертому.
“Справа була восени. Чоловік моєї сестри приніс зайця. Сусід з насмішкою говорить: „Скільки за зайця дав?” Зять говорить: „Зараз покажу”. Узяв рушницю і застрелив сусіда. Побачивши, що той мертвий, застрелив і себе.” (Зі спогадів питущої людини).
З української народної мудрості:
- Горілка без вогню розум спалить.
- П’яний та дурний – рідні брати.
- Прощай розум, завтра побачимось.
- Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого.
- П’яний собі розум відбирає.
- Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить.
- П’яний гірше скаженого пса.
- В голові – неначе в млині.
- Люди п’яні голову гублять.
- Хміль шумить, розум мовчить. Вино з розумом не ладнає.
5-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – алкогольний сон. Сп’янілий майже повністю втрачає чутливість, але його ще можна тим чи іншим чином розбудити або й навіть поставити на ноги, та розлад рушійних актів не дає можливості самостійно пересуватись.
” В лютому цього року в своєму власному будинку згорів в пожежі ще один мій товариш. З дружиною він розлучився, зрозуміло, через п’янку. Залишилося двоє дітей. І ось чергова п’янка. Дуже багато випивши, він прийшов додому і ліг в ліжко. Перед сном він завжди запалював цигарку…” (Зі спогадів питущої людини).
- Хто по повній наливає, той під тином спочиває.
- П’яному і калюжа по вуха.
- П’яний, аж валяється.
- Підгуляв, що і з копит збився.
6-й ступінь сп’яніння (отруєння) – наркозність.
З подальшим підвищенням концентрації етилового спирту в крові проявляється його анальгезуюча дія, і алкогольний сон переходить в алкогольний наркоз. Сп’янілий повністю втрачає чутливість, тому він може втопитися у ванній чи в калюжі, згоріти в полум’ї пожежі, викликаної запаленою цигаркою, що випала з рота. Ця ступінь отруєння спиртним нерідко спричиняє декомпенсацію функції багатьох внутрішніх органів, що теж може призводити до летального кінця („впився до смерті”).
З української народної мудрості:
- Душа міру знає – вип’є, а потім лежить.
- Хоч йому зуби вибери.
- Пив не наживо, а на смерть.
- Горілка мене родила, горілка мене хрестила, вона мене і в труну вжене.
Ми з вами вели мову про типову форму отруєння алкоголем, але в житті не завжди буває так.
Деякі люди, а особливо часто ті, хто відноситься до так звані групи ризику, найчастіше дають атипові форми сп’яніння. Атипова форма алкогольного отруєння мозку – це коли ступені сп’яніння розвиваються непослідовно або ж деякі з них зовсім випадають. Наприклад, без всяких веселощів відразу наступає паралічність або, що ще страшніше, божевілля чи наркозність.
ХТО Ж НАЛЕЖИТЬ ДО ГРУП РИЗИКУ?
- Ті, у кого в роду два чи одне покоління пили.
- Ті, хто мали враження мозку (постраждали від черепно-мозкової травми; мали чисельні мікротравми мозку – боксери, борці, ті, хто часто приймає участь в бійках; перенесли нейроінфекції – менінгіт, енцефаліт, арахноідит).
- Люди із нестійким типом нервової системи або з її ураженнями (за неврозів та деяких форм психопатій алкоголізм часто розпочинається з таких приводів: «Вип’ю, щоб заспокоїтися» або «Вип’ю, і життя здається кращим»).
- Представники психологічного типу — «інтроверти», тобто люди дуже емоційні, вразливі, які, до того ж, ховають свої переживання в собі. Їм здається, що спиртне робить їх більш комунікабельними і привабливішими.
- Всі жінки та дівчатка – жіночий організм практично втроє-вп’ятеро слабкіше протистоїть алкоголізації.
- Люди, які часто вживають спиртне. Це послаблює захисні функції організму і алкогольна залежність розвивається швидко або набагато швидше.
А ще варто пам’ятати, що атипові форми сп’яніння можуть спостерігатися у будь-кого, навіть у тих, хто довгий час мав тільки клінічні (типові) прояви отруєння алкоголем.
.
Ще більш загрозливим явищем є так звана патологічна форма сп’яніння. Розвивається вона раптово, нерідко навіть після вживання найменших доз спиртного, а надто коли це спиртне є підробкою. Тоді людина стає абсолютно непередбачуваною у своїх діях. Найчастіше ця форма отруєння стає приводом для відкриття кримінальних справ. Що варто відмітити – сам хворий нічого не пам’ятає з того, до чого він був причетний.
Підсумовуючи, необхідно зазначити, що ніколи не можна бути впевненим в тому, як швидко і яким чином проявить себе отруєння алкоголем. То ж шануймося. Щоб не спаплюжити долю і не сплюндрувати плани на майбутнє, варто якомога найдовше відтягнути перше вживання спиртного. А в разі, коли воно вже відбулося, спробуйте зробити свої зустрічі із „зеленим змієм” якомога рідшими та нетривалими.
Пий воду, вода не збентежить розуму.
(З української народної мудрості)